Досліджено соціальні та філософські засади феномену нігілізму в європейській історії XIX - XX ст. Наголошено, що послідовний аналіз нігілізму потребує постійної уваги до питань методології дослідження. Окреслено ескізний образ нігілізму, репрезентований в його основних характеристиках. Акцентовано увагу на багатоаспектності феномену нігілізму, розглянуто три його основні складові: як умонастрій індивіда або групи індивідів (індивідуально-психологічний аспект); як певна ідеологія і відповідний їй суспільний рух; як філософське кредо, символ віри, в якому зафіксована квазірелігійна компонента у свідомості нігіліста. Вказано на парадоксальність амбівалентності нігілізму. Зазначено, що нігілістичний спосіб вирішення проблем екзистенції людини призводить до їх збільшення. З'ясовано, що панівним компонентом нігілізму є метафізичний бунт, реалізований у філософському кредо, а інші складові досліджуваного вчення мають здатність утворювати різні форми суспільної свідомості, в яких їх деструктивність частково компенсовано у межах правової регуляції відносин.